Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Робота кабінетів
- Бібліотека
Сучасна бібліотека як науково-інформаційний центр навчального закладу.
Шкільна бібліотека – це науково-інформаційний центр навчального закладу. Адже саме тут зароджуються і горять найбільш яскраві думки і почуття, вона – центр духовної культури, де закладається духовне здоров’я нації. Впевнена, що бібліотека має бути центром духовного становлення особистості, духовної культури учнів, надбань вітчизняної і світової культури.
В сучасних умовах інформатизації та комп’ютеризації відбувається зміна орієнтирів у визначені пошуку інформації для забезпечення потреб інтелектуального та духовного розвитку дітей та молоді.На першому місці тут постають нетрадиційні носії інформації. І час, який раніше витрачався на читання, нині витрачається на перегляд відео та кінофільмів.
Але при цьому не слід забувати, що книга складова частина загальної культури, головний її носій. На думку багатьох педагогів, психологів, філософів та бібліотекознавців - книга виступає засобом забезпечення інформації для людей наступних поколінь, засобом комунікації у вигляді твору. Книга супроводжує людину упродовж усього її життя.Несе їй світло розуму та знань.Книги, мов ріки, наповнюють собою весь світ, вони є джерелом мудрості.І якщо старанно пошукати, то знайдеш в них велику втіху і користь для своєї душі – писав Нестор Літописець.
Книга була, є, і буде основним носієм знань, культури і освіченості людини.
Саме тому, основною метою,яку я ставлю перед собою працюючи в шкільній бібліотеці є: - зробити все можливе, щоб діти дружили з книгою, щоб із книги, як із найчистішого джерела черпали знання і почуття гарячої любові до своєї Вітчизни,свого народу, щоб з непідробним інтересом входили у широкий і багатогранний світ, який відкриває книга,жили за давно встановленим мудрим законом істинної культури: Ні дня без читання!
Освіта і бібліотека – ці два поняття невід’ємні одне від одного. Адже бібліотеки навчальних закладів зорієнтовані на задоволення потреб користувачів – вчителів, учнів,батьків, і ріст професійної компетенції педагогічних кадрів – у великій мірі залежить від фонду бібліотеки; від вміння бібліотекаря спрямувати педагогів на вибір потрібної, правильної інформації.
Завдання сучасної школи – дати учням глибокі та міцні знання з основ наук, сформувати відповідне ставлення до набутих знань, стійку потребу до навичок самоосвіти, вміння застосовувати набуті знання в життєтворчій діяльності.
Основне завдання шкільної бібліотеки і бібліотекаря зокрема – навчити дитину любити книгу, учнів – читачів користуватися бібліотекою, її фондами, довідково – бібліографічним апаратом.Саме в бібліотеці дитина знайомиться із самостійно прочитаною книгою, вчиться вибирати для себе одну, найкращу з величезної кількості книжок, які її оточують. Саме до неї поспішає і молодий, і досвідчений учитель, щоб знайти в книгах мудрість видатних педагогів.
Чим би в школі не захоплювався учень: історією, природознавством, технікою, науковими пошуками, на допомогу завжди прийдуть книги. Вони відкриють її небачені обрії, вони доторкнуться до історії народу, до таємниць природи, життя. Шкільному бібліотекарю важливо якнайповніше забезпечити потреби школяра в літературі, яка б задовольнила його пізнавальні інтереси.
Головне, що визначає, обумовлює атмосферу життя нашого суспільства на сучасному етапі, - це надихаюча творчість,пошуки нових технологій, нетрадиційних шляхів, які дозволяють нам позбутися тягара застарілих проблем. Саме з такої позиції хотілося б оцінити найближчі перспективи бібліотечної роботи з дітьми. Саме ми повинні зрозуміти і пояснити всім : дитяча та юнацька книга – це не просто джерело інформації, - це привід для роздумів, спілкування, вибору самостійної життєвої позиції, ідеалу.
Дитина бачить у книзі магічну силу, яка може схвилювати, порадувати, вразити, дати відповіді на запитання, які ставить перед нею життя. Тож ми, шкільні бібліотекарі, повинні доносити до учнів знання, накопичені життєвою мудрістю багатьох поколінь, бо молоді люди, що навчаються – це наше майбутнє.
Що ж таке читання? Або уміння дитини читати? Це, насамперед, наявність інтересу до читання,до книг як джерела пізнання і громадського виховання, опанування літературною мовою, а отже морально – естетичне та суспільно – політичне виховання, розвиток духовного світу школяра. Виходячи з цього можна сказати, що читання є ефективним засобом навчання, виховання та розвитку учня.
Бібліотекар у своїй роботі повинен тісно співпрацювати із педагогічним колективом. Така співпраця полягає насамперед у проведенні уроків позакласного читання, занять – практикумів з обговорення прочитаних книг для прищеплення школярами навичок роботи з книгою, користування бібліотекою, довідково – бібліографічним апаратом бібліотеки та інформаційними технологіями.Бібліотекар повинен проводити екскурсії, наочні подорожі, вікторини, бесіди, організовувати постійно – діючі та змінні книжкові виставки:
«Україна – правова держава.»
«Скарбниці рідного краю.»
«На хвилинку зупинись, нові книги подивись.»
«Готуємось до З Н О.»
«Екологія. Природа. Чорнобиль»
«Поетичний вінок – Лесі.»
«Тарасові шляхи.»
«У письменника ювілей.»
«У світі казки.»
Шкільна бібліотека докладає максимум зусиль, щоб прищеплювати учням потребу в систематичному читанні літератури для розвитку творчого мислення, пізнавальних інтересів і здібностей для успішного засвоєння навчальних програм. У кожному класі проводяться виховні години для пропагування бережливого ставлення до книги, виховання інтересу до читання.
Одним із головних завдань шкільної бібліотеки є робота з дитячою книгою. Це заняття з навчанням дітей бути читачами. Читацької майстерності треба вчити наполегливо, постійно, цілеспрямовано. Якщо доросла людина зацікавлена в тому, щоб дитина вбачала радість у читанні не тільки в самому процесі складання букв у слова, а й захоплювалася змістом прочитаного, співпереживала героям, відчувала естетичне задоволення від прочитаного, то потрібно методично правильно керувати становленням читацької самостійності учнів.Навчаючи дітей читати, нам слід пам’ятати настанову видатного педагога В. О. Сухомлинського про те, що: «читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати: з цього вміння воно тільки починається…» Тому треба домагатися не читання заради читання, а читання як самостійної діяльності дитини у світі книжок, з якої починається її освіта, самовиховання, формування високих художніх смаків, гармонійний розвиток особистості.
Робота шкільної бібліотеки регламентується. З метою чіткої її організації складено розклад роботи, який затверджено директором школи. Усю роботу проводжу згідно річного плану, спрямовую її, виходячи з основних документів про школу, про бібліотеку, які визначають стратегічні завдання, пріоритетні напрямки і шляхи реформування освіти й виховання. Веду чіткий облік роботи з учнями – читачами, педагогами та батьками у щоденнику роботи шкільної бібліотеки, де фіксується цифрова ( кількість читачів, відвідувань, книговидача) та текстова ( масові заходи, індивідуальна та інформаційна робота) форми роботи . З метою бібліотечної самоосвіти регулярно відвідую семінари, бібліотечні засідання, що організовуються районним методоб’єднанням шкільних бібліотекарів.
Бібліотекар, класні керівники, класоводи, вчителі – предметники проводять заняття з основ бібліотечно – бібліографічної грамотності в 1 – 11 класах:
«Як самостійно вибрати книгу? »
«Розповідь про книги для позакласного читання.»
«Правила поведінки з книгою.»
«Газети і журнали для дітей.»
«Науково – пізнавальна література для дітей.»
«Записи про прочитане. Щоденник читача.»
«Довідкова література. Словники. Дитячі енциклопедії.»
«Як читати книгу. План читання.»
«Методи самостійної роботи з книгою.»
«Періодика для дітей.»
Шкільному бібліотекарю важливо якнайповніше забезпечити потреби школярів в літературі, яка б задовольнила його навчальні та пізнавальні потреби. Не секрет, що бібліотечний фонд школи поповнюється недостатньо, тому на засіданні батьківського комітету було вирішено виділити кошти для придбання літератури. А ще з метою поповнення фонду ми запровадили в школі акцію: «Подаруй бібліотеці книгу.»
Книга – це чудове надбання людства, наш найкращий друг і порадник, вірна супутниця життя. Вона допомагає нам краще зрозуміти навколишню дійсність, вивчати досвід старших поколінь.